"Дружина не може називати моє ім'я на людях"

Уявіть: ви- в переповненому аеропорту десь в Європі чи США. Зустрічаєте дружину (назвемо її Лейла) після роботи, щоб полетіти кудись на вікенд.

Вона спізнюється, тому ви йдете до кав'ярні й чекаєте. Занурившись у думки, не помічаєте коханої, яка махає вам рукою навпроти терміналу. Як вона може привернути вашу увагу? Просто вигукнути ім'я.

Та якщо вона це зробить - люди запанікують. До вас прибіжить охорона. А дружину можуть затримати і кілька годин допитувати.

В чому ж проблема?

Ваша дружина - мусульманка, а ваше ім'я - Джихад.

Як це - жити з іменем, яке викликає шок, провокує грубість і незручні жарти в більшій частині західного світу?

ВВС запитала про це у трьох чоловіків на ім'я Джихад - лікаря з Чикаго, відомого сирійського актора та молодого палестинського інженера, які будують своє життя в Лондоні.

В арабомовних країнах ім'я Джихад (іноді пишеться Джехад) сприймається як цілком звичайне.

Воно означає "боротьбу за шляхетну справу" і донедавна нічим не відрізнялося від інших. Але події 11 вересня в США та оголошення війни з тероризмом пов'язали його в суспільній свідомості з масовим убивством.

Джихад Абдо - відомий сирійський актор. Він мав прихильність можновладців і мільйони шанувальників.

Але після того, як пан Абдо розкритикував сирійський уряд в інтерв'ю Los Angeles Times, йому розбили авто. Актору наказали дати телевізійне інтерв'ю на підтримку президента Асада. Він відмовився - і втік з країни.

Він отримав притулок у США, але дуже скоро його ім'я перетворилося на тягар.

"Я поїхав до Америки в жовтні 2011 року, - розповідає пан Абдо телефоном з Парижа під час перерви між зйомками американської стрічки "Патріот". - Варто було назвати своє ім'я, і виникала неоднозначна реакція.

Особливо гостро реагували на Середньому Заході. Коли люди чули ім'я Джихад, то перше, що малювала їхня уява - це смертники і джихадисти, які воюють в Афганістані чи Іраку".

Пану Абдо, чиє телешоу дивилися 50 мільйонів глядачів, фатально не щастило в Лос-Анджелесі. Він пройшов через 100 невдалих кастингів і ледве зводив кінці з кінцями, розвозячи піцу Domino.

Зрештою він зрозумів - щоби зберегти кар'єру, доведеться втратити ім'я.

"Я просто уявив таку ж ситуацію у своїй країні. Людина, чиє ім'я викликає страх, не зможе зробити кар'єру в шоу-бізнесі, - пояснює він. - І як сказав Шекспір 400 років тому: "Та що ім'я? Зміни його". Я люблю своє ім'я, але хочу вижити.

Ми з дружиною - люди широких поглядів. Для нас не так вже й важливо - те ім'я чи інше. А от цілі, етика і досягнення - справді засадничі речі".

Він розглядав ім'я "Джуд", однак зупинився на "Джей" - просте, необразливе і американське.

Все змінилося в одну мить.

"Джей у їхніх очах - чудовий хлопець. Він асоціюється з людьми, із якими комфортно. І жодних незручних ситуацій".

Його сім'я вважає, що це весело, розповідає актор.

"Вони все розуміють, адже така ж ситуація склалася навколо імені Осама кілька років тому. А в Росії після смерті Сталіна в ізоляції опинилися Коби, а в Німеччині - Адольфи.

Я не хочу мати проблем через ім'я, коли мій розум і серце - абсолютно інші".

55-річний Абдо використовує своє оригінальне ім'я в Сирії та на Близькому Сході. Деякі його американські друзі відмовилися від "ребрендингу".

Вони сказали: "Ти дозволиш називати тебе Джихадом? Мені неприємні будь-які непорозуміння за межами Америки".

"Якщо восьмирічні можуть це вимовити ... "

Така філософія сподобалася б 49-річному Джихаду Шошара. Він усе життя живе в Чикаго, де працює головним педіатром.

У дитинстві над ним кепкували за "дивне" ім'я. Його мати - мексиканка, а батько - з Дамаска.

"У Сирії, Лівані, та і взагалі в усьому Леванті ... це ім'я, звісно ж, не таке поширене, як, приміром, Джейкоб, коли кожен четвертий або п'ятий чоловік на нього відгукується, але й не є рідкісним, - пояснює він. - Крім того, це ім'я-"унісекс", я зустрічав жінок, яких звали Джихад. Воно навіть не є суто ісламським, християни також називають ним своїх дітей".

Але у 1970-ті роки в Америці про це не могло бути й мови. І у 12 років Джихад зробив те саме, що і його тезка-актор.

"У школі та інституті мене називали Джеєм, - каже він. - Я не приховував свого справжнього імені, та це допомагало уникнути зайвої уваги й непорозумінь".

Він дуже добре пам'ятає, коли і чому повернувся до свого оригінального імені.

"Я щойно закінчив коледж і мав вільний рік перед вступом до медичного факультету. А влітку працював психологом у таборі для малозабезпечених дітей у провінційному Вісконсині.

Під час знайомства з колегами й дітьми я сказав: "Привіт, мене звати Джихад", і навіть не встиг додати: "... але ви можете називати мене Джеєм", як вони майже разом вигукнули: "О, Джихад, це - круто!" І я подумав: "Якщо восьмирічні діти можуть правильно вимовляти це ім'я, то і я мушу".

Він вважає, що його ім'я - чудова тема для початку розмови.

Утім, обидва Джихади переконані, що не назвуть цим ім'ям дитину.

"У мусульманській традиції немає поняття "молодший", - стверджує лікар.

Джихад Абдо не вважає себе релігійним, а от його тезка Джихад Шошара намагається практикувати іслам.

Проте його медична практика і робота в місії з лікування сирійських біженців практично не залишають йому вільного часу.

"Я вважаю себе мусульманином і намагаюсь дотримуватися релігійних законів. Але чи читаю я всі необхідні молитви? Ні!" - сміється чоловік.

"Це не мусульманська борода!"

32-річний Джехад Фадда - наймолодший із чоловіків, з якими поспілкувалася ВВС.

Він вважає, що ім'я ускладнило його ставлення до релігії.

"Я не дуже релігійна людина, і маю визначитися, яку і наскільки важливу роль релігія відіграє у моєму житті, - розмірковує він. - Іноді здається, що люди не дуже зважають на мою думку.

Вони кажуть: "Ти не п'єш, бо ти мусульманин".

Так, я не п'ю, але не обов'язково тому, що я мусульманин - можливо, є інші причини".

Джехад Фадда народився у Наблусі, на окупованому Західному березі Йордану. До Великої Британії приїхав сім років тому, щоби вивчати телекомунікаційні системи й мережі в Ньюкаслі.

Він пишається тим, що його назвали на честь дідуся, тому питання "бути чи не бути Джехадом?" має чітку відповідь: бути.

30-річний Джехад носить бороду - це сучасний модний тренд серед лондонської молоді. Хтось може подумати, що так він провокує тролів, припускаю я.

Але чоловік лише посміхається: "Це маячня. Ніхто в моїй родині так не думає! Якщо мусульманин подивиться на мою бороду, він відразу зрозуміє, що це не мусульманська борода, бо мусульманам не дозволяють носити вуса. Для них це негігієнічно і ображає Аллаха".

Аеропорти - стресове місце для мусульманських пасажирів, але не для Джехада.

Він не говорить арабською в терміналах, а те, що його дружина не носить хіджабу, ще більше полегшує життя.

А як щодо гіпотетичного сценарію, з якого ми почали: чи хвилює це його?

- Якщо ми з дружиною загубимося, вона не викрикуватиме моє ім'я. І це стосується не лише аеропортів.

- А як пані Фадда звертається до чоловіка в публічному місці?

- Для цього є псевдонім.

- Який…?

- Джу-джу! Уявляєте, я - кремезний чолов'яга з бородою, зростом 183 см, а хтось називає мене Джу-джу!

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Стежте за нами в Telegram!