Книга року ВВС: Усе догори дриґом, або До чого доводить спів пацюка

Читацька рецензія на книгу Сергія Куцана "Зюзя", яка увійшла до довгого списку Книги року ВВС-2018.

Хто на сьогодні візьме на себе сміливість заперечувати, що пацюк - незвичайна тваринка, яка спроможна неординарно мислити. Та, швидше за все, ніхто.

Проте його досягнення у співі будуть викликати сумніви у більшості скептиків доти, доки вони не ознайомляться з неймовірно позитивною гумористичною повістю "Зюзя" Сергія Куцана. І тоді все стане на свої місця або, навпаки, догори дриґом.

Здавалося б, звичайні події відбуваються у творі: святкування дня народження найменшого члена родини - Олесі, купа гостей - її однолітків, стіл, повний різних наїдків, серед яких, як і годиться, торт.

І ось тут цілком прогнозовано на авансцені з'являється бабуся, проте не одна, а з майже бездиханним чорним тілом у клітці. Виявляється, що це пацюк з цікавою біографією, адже він народився та виріс у секретній генетичній лабораторії, а отже, є щонайменше щурячим вундеркіндом. Придбала його бабуся не деінде, а на звичайнісінькому базарі, щоб з радістю та урочисто вручити своїй улюбленій онуці.

Зюзя, саме так згодом назвуть пацючка, а від народження, як з'ясується, Сюзанна, стане центральним героєм твору Сергія Куцана. Але поки він спав, у голові підприємливої бабусі пролітали цифри, які при складанні докупи вимальовувалися у доволі пристойну суму. Вона мріяла про те, щоб результат неймовірної селекції плодився та допомогав її родині багатіти.

Ось так і повелося, що будь-хто за допомогою маленького пацючка хотів покращити свої матеріальні статки: починаючи від випадкового недалекого працівника лабораторії, який вкрав та збув тваринку на базарі, та закінчуючи спритним Мишком, однокласником Олесі, який брав гроші у школярів за прослуховування співів незвичайної особини.

Так, саме співів, адже пацюк при більш близькому знайомстві з ним виявився трохи не ліричним тенором, доводячи своїми трелями всіх навкруги до сказу, особливо вночі. Одні чули в них мекання кози, інші розпізнавали нявкання кота, дехто - цвірінькання, проте всі погоджувалися з тим, що Зюзя насправді вміє співати.

У круговерті подій, безпосередньо пов'язаних з пацюком, розкривалися різнобарвні людські якості головних та другорядних постатей твору. Особливо колоритною та кумедною серед них виглядала сусідка - баба Мотря, яка вже мала досвід тримання у квартирі парнокопитних, а тому й вирішила, що за стіною у неї живе саме коза.

Доброзичливий сміх викликає у творі непорозуміння, спричинене багатою уявою баби Мотрі. Практичність останньої органічно поєднується з неабиякою її добротою. З одного боку, сусідка заявляє про свої права на кухоль свіжого козиного молока взамін мовчання, з іншого - виявляє особливі порухи серця, принісши примарній худобинці під хвоста торбинку та капці на копита.

Ніхто не в змозі протистояти господарській природі баби Мотрі, в її "обійсті" спокійно живуть кури й кролі, вона поступово виживає одного сусіда за іншим та позиціонує себе не інакше, як любителька тварин. Радості її немає меж, коли вона вирішує, що подібні їй поціновувачі всякої живності оселилися зовсім поряд.

Усе у творі Сергія Куцана відбувається надзвичайно стрімко. Існує відчуття якогось неймовірно смішного постійного гармидеру. Він не завершується навіть тоді, коли пацючок зникає та з'являється у зовсім неочікуваній іпостасі в кінці твору.

Автор, безперечно, наділений тонким почуттям гумору, що дає йому змогу невимушено й майстерно оповідати винятковий випадок із життя звичайної родини та всього міста загалом. Мова твору одночасно вирізняється легкістю сприйняття та влучною образністю. Дотепні вислови мимоволі карбуються в пам'яті та прагнуть жити за межами твору.

Неможливо залишити поза увагою чудові та до конвульсій у животі смішні ілюстрації Анатолія Василенка до книги "Зюзя". Без сумніву, без них ця казкова історія уявлялася б не інакше, як весняне небо без веселки. Оригінальні малюнки віртуоза пензля підсилили сприйняття гумористичної канви твору та дозволили уяві читача більш глибоко зануритися у вир цікавих та смішних подій.

І хоча повість Сергія Куцана рекомендована для прочитання дітлахами молодшого та середнього шкільного віку, дорослим обов'язково варто скласти їм компанію.

Кожний, хто візьме до рук "Зюзю", ні на хвильку не пожалкує, оскільки отримає шквал позитивних емоцій від сповненої доброго гумору історії про унікального пацюка та звичайних людей.

Стежте за перебігом конкурсу на Facebook-сторінці Книги року BBC, а також на сайті bbc.ua